Мабуть усі хоча б раз у житті чули фразу «дітям простіше вивчити мову»
Дана публікація базується на нашому досвіді у контексті польської мови 👇🏼
Невже дітлахам дійсно простіше опанувати ці всі «двузнаки» чи два способи написати «ж» або те, що українська літера «у» – це польська «и» і навпаки?
Правда це чи міф? 🤔
Подекуди малюкам дійсно легше сприйняти нове оточення і мову, а ранній початок значно збільшує шанси опанування іноземної мови на рівні з рідною.
Передусім, це стосується вимови. Тут спрацьовує просте правило – чим пізніше розпочати навчання – тим більше зусиль потрібно витратити, щоб повноцінно відчути мову, так би мовити пропустити її крізь себе. Чим старші ми стаємо, тим більший у нас словниковий запас, тим виразніший наш тембр голосу і натуральна інтонація. Звідси, до речі, і береться акцент – нашому язику не притаманно одразу вимовляти звуки, яких ми раніше не чули і не практикували.
🙌🏼Приклад, скоромовка:
«No cóż, że ze Szwecji, to nic że ze Szwecji»
[но цуж, же зе Швецйі, то ніц же зе Швецйі]
«Ж», «З», «Ш» – у нас, зазвичай, не стоять поруч, тому спочатку нам складно – і це НОРМАЛЬНО.
Дітлахи, які перебуватимуть у середовищі і чутимуть ці звуки весь час навколо – дійсно швидше до них звикнуть і почнуть правильно вимовляти – тому подекуди фраза про те, що діти вчать мови швидше – правда ✅
Чому все таки подекуди? Тому що, якщо помістити малу дитину і дорослу людину в нове мовне середовище, то першою польською мовою почне говорити дитина. Але її словниковий запас буде досить обмежений лексикою, необхідною для ігор чи інших відокремлених занять.
Перед дорослою людиною у даному контексті одразу стоїть складніша задача – набути достатніх мовних навичок для застосування з багатьох побутових справах (магазин, уряд, телефонні розмови, робота), тому цей процес відбувається повільніше.Проте, дорослі здатні значно швидше опанувати граматичні конструкції і зрозуміти чому тут так, а не інакше✅